Санкції — як інструмент тиску на Росію

Група компаній “Пенетрон” (ЗАТ “Група компаній Пенетрон-Росія”, ТОВ “Торговий дом “Пенетрон-Россия”, ТОВ “Пенетрон- Экспорт», ТОВ «Завод гидротизоляционных материалов «Пенетрон») опинилася в санкцыйному ссписку РНБО України у травні 2018 року. 

Вказана група компаній здійснювала постачання продукції — сухі будівельні суміші під торговою маркою “Пенетрон” з Росії до анексованого Криму через Керченську паромну переправу. 

Крім того, вказані компанії виконують будівельні роботи, а також постачають вироблену пробукцію на підприємства ВПК РФ. 

Зокрема, компанії “Пенетрон” мають фінансово-господарські відносини з такими підприємствами військово-промислового та атомно-енергетичного комплексів Росії як “НПП “Старт”, АТ “Сибірський химический комбинат”, ФДУП Производственное объединение «Маяк», ФКП «Завод им. Я.М.Свердлова», ПАТ «Ковровский механический завод», АТ «Атомэнергопроект», АТ «Концерн Росэнергоатом». 

На сьогодні санкції вважаються дієвим механізмом, який надасть можливість вплинути на агресора, а боляче вдарити по його економіці. 

Слід зауважити, ціла низка країн Європи, а також США прийняли рішення про застосування санкцій до російських підприємств. Георгій Тука, заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб України заявив: «Я покладаюся на підвищення тиску на Росію, посилення санкцій проти Росії, на руйнування економіки Росії. Більше рішучих дій в цьому напрямку. У нас у всіх з вами є чудовий приклад з власного життя. Існувала найбільша імперія в світі (Радянський Союз), яка була знищена таким способом без єдиного пострілу. Вона була знищена і не існує - без єдиного пострілу, Самим списку санкцій способом ». Пізніше Тука обмовився, що до розпаду СРСР призвело не тільки санкції, мав значення і «ряд інших факторів, включаючи гонку озброєнь».

У злочинній схемі росіян залучені молдовани

Як з'ясувалося, “Молдавський металургійний завод”, який розташований на території невизнаної Придніпровської Молдавської Республіки, здійснює постачання виробленої продукції не тільки до країн Євросоюзу, США, Канади та Австралії, а й в Російську Федерацію. 

ПАТ “Молдавський металургійний завод” входить до сфери впливу російського гірничо-металургійного холдингу “Металоінвест”, кінцевим бенефіцеарним власником якого, є російський міліардер Усманов Алішер Бурханович. 

На сьогодні завод залишається у сфері впливу росіян, хоча завод формально належить владі невизнаної “Придніпровської Молдавської Республіки”. За сприянням РФ, “Молдавський металургійний завод” здійснює фінансування незаконних збройних формувань квазіреспублік “ЛНР/ДНР” шляхом закупівлі металобрухту у промислових підприємств, розташованих на території ОРДЛО. 

Далі під виглядом сировини, що походить з РФ, металобрухт потрапляє до “Молдавського металургійного заводу” для переробки та подальшої підправки металу на інші підприємства, в тому числі й розташовані в РФ. Рада національної безпеки і оборони (РНБО) 

2. травня прийняв рішення про застосування персональних і спеціальних економічних санкцій. 

24 травня відповідний указ президента, разом зі списками фізичних і юридичних осіб, був опублікований на сайті РНБО. У числі 756 юросіб, переважно - з Росії, санкції були застосовані до ВАТ "Молдавський металургійний завод", який розташований в місті Рибниця на території невизнаної Придністровської Молдавської Республіки (ПМР). 

Санкції введені строком на три роки і включають в себе 5 пунктів:

1. блокування активів 

 2. Обмеження торгових операцій 

 3. Заборона виведення капіталу з України 

 4. Зупинка виконання економічних і фінансових зобов'язань 

5. Заборона участі в державних закупівлях 

Одним з ініціаторів введення санкцій щодо молдавського заводу стало Об'єднання підприємств "Укрметалургпром". Головна причина - неконкурентна перевага придністровського заводу в порівнянні з українськими металургійними підприємствами. Зокрема, за за заявою керівництва ОП "Укрметалургпром", Росія дотує придністровські підприємства по енергоносіях, в результаті чого ММЗ має можливість завищувати ціни на лом, переробляти його в готову продукцію і відправляти на ринки, на яких конкурує з українськими металургійними підприємствами. "Українські ж виробники працюють в ринкових умовах і змушені купувати газ і електроенергію за ринковими цінами, тому не можуть дозволити собі встановлювати ціни на рівні ММЗ".